[Are]

Інколи чую виводи «Бути тут та зараз» - потім дискусію про «десь там».

Спочатку думав назвати «Про що думаємо на тренуваннях?», але це обмежую – можливо думаємо про близьких чи друзів.

Колись після занять прийшовши на тренування вже був поглиблений у розв’язування задачі, яку й вирішив після першої форми.

Така тема можливо все існує, але все ж – "Які думки?"   

[Артем Лысенко]

Ярослав, на форуме существует правило, прежде чем спрашивать мнение других, выразите сначала свое! Благодарю   

[Are]

Сьогодні коли виконували падіння згадував як Ви показували падіння у формі «супер-героя» та ще про щось думав, при цьому дихання було майже звичайне. Як пам’ятаю – потрібно на чомусь сконцентруватись при падіннях – точка у просторі, може «думання» і є цією точкою.

[Художник]

"Пока ты думаешь - ты не делаешь" (с) Сифу

поэтому все мысли нужно оставлять за дверью зала, и быть упражнением.   

[Артем Лысенко]

[Are]

Якщо правильно пам’ятаю Ви наводили приклад – що потрібно просто діяти: у випадку бігу коли починаємо усвідомлювати велику дистанцію, то починаються все можливі лінощі, том й потрібно діяти. Падав та дихав, сподіваюсь був розслаблений, але в такий час хочеться про щось думати – бо становище безпечне та відсутня потреба слідкувати за ліктем.   

[Артем Лысенко]

[Are]

Коли збільшується швидкість рахунку падіння – думки зникають.   

[Gra-ach]

Потому что в этот момент вы скорее всего чувствуете, что вам не хватает воздуха/сил, чтобы успеть встать до того, как идет счет снова падать. И когда вы переключаете внимание с чего-то далекого, на поддержку равномерности вдоха/выдоха, да и вообще самого дыхания, то все остальные мысли пропадают - потому что дышать важнее того, что будет на ужин (иначе до него можно не дожить)   

[Gerbut]

Когда делаешь упражнение - делать и делать(все лишнее с головы выбросить).Когда Форму о расслаблении!   

[Are]

При монотонних тривалих вправах (як приклад відтискання та затримка у цьому положенні) – починаю думати, але якщо повторюю вірш – то навіть легше вправа.   

[Haveunique]

Если мысли продолжают появляться - можно их соединить с действием и таким образом избавиться от ненужных мыслей. Например, при выполнении первой формы следить глазами за запястьем и контролировать дыхание.   

[Are]

При першій формі – все гаразд – думки відсутні, а от при падіннях чи перебуванні у «упорі лежачи» - відсутня потреба слідкувати (навіть дихання входить в постійний ритм) і з’являється бажання «мислити».   

[silentjet]

Зазвичай неглибоко аналізую щойно скоєну помилку у такому обсязі, щоб встигнути до наступного виконання вправи. Але такі думки є у наявності лише доти, доки я не зрозумію повністю сутність вправи і що саме вона покликана тренувати. Мається на увазі розуміння тілом, а не очима чи мозком.

Також часто спостерігаю себе неначебто збоку, але то, звісно, на "зрозумілих" вправах...   

[Aqseyh]

Щодо вправ, то намагаюсь взагалі не думати, а тільки реагувати відповідно принципам Вінг Чунь. А щодо дихання, то на мою думку його треба відчувати, а не гадати про нього, адже коли ви обпеклися, перш за все ви се відчуваєте, а не усвідомлюєте.