[Ivan Tkalenko]

Я - фаховий музикант (головним чином бандурист, але роблю ще багато іншої близької діяльності: оркестровка, написання музики, педагогічна діяльність, тощо). Фаховий музикант не у значенні вищої музосвіти(вона є), а у тому значенні що, заняття музикою годують мене і мою родину.

Останні років з двадцять свого життя я витратив на вдумливе щоденне вдосконалення свого ремесла. Як і будь-яка професійна діяльність це потребує високої концентрації.
Тут починаються невеличкі соціальні проблеми. Я не дивлюся телевізор, не читаю газет.
Коли увесь православний люд готувався розговітися на Великдень,(це було 1995року) я у великодню ніч паяв прилад для гітари, щоб використати його на концерті, який був наступного дня.

Я був у багатьох країнах, але не бачив визначних пам"яток, а бачив готелі і сценічні майданчики. Я не пам"ятаю назв міст, але дуже добре візуально пам"ятаю сцени, обслуговуючий персонал концертів тощо.

Цінності у мене специфічні: мене може глибоко хвилювати положення середньої фаланги вказівного пальця правої руки, при грі чотиризвучними акордами. Більшості людей мої переживання видадуться щонайменше дивними(і я цих людей розумію).

Усі новини у моєму житті мимоволі я оцінюю так: чи допомагає це мені у моєму ремеслі? Якщо ні - новина проходить повз мене. Інша річ що у музиці як і будь якому іншому Господньому творінні, присутні такі сфери людського буття як: здатність знайти компроміс, людинолюбство(у широкому розумінні), тайм-менеджмент, аскеза, здатність постійно вчитись, тощо.

Висновок. Заняття у Академії є колективним видом діяльності, тому необхідно шукати точки дотику з думками людей з інших сфер.

Хто ще має подібну ситуацію - зголошуйтесь.   

[Gra-ach]

Мне не совсем понятна связь между темой топика и высказанными вами в сообщениями фактами.

Так или иначе некоторые (или может даже многие) люди, которые пишут на форуме и понимают зачем они это делают, имеют свою нишу в этом мире. И у них тоже (на моем примере) нет времени читать газеты, следить за новостями из жизни звезд или даже политиков. Многие вещи проходят через призму ценностей, ожиданий, временных рамок. И естественно что написание постов на форуме не является главной целью моего сегодняшнего дня. Скорее это результат того, что я делаю помимо мыслей о форуме, Винг Чунь и т.д.   

[Ivan Tkalenko]

Тут, скоріше, я маю на увазі, що мої знання, інтереси та навички є досить вузькопрофільними. Ті галузі у яких я міг би виступити експертом є малоцікавими для більшості людей.

Наприклад я є одним з найкращих регулювальників механізму перемикання тональностей на бандурах чернігівського типу. Одним з кращих в країні. Я віддав багато років натхненно вивчаючи ночами цю справу(бо вдень я працював), про неї я можу говорити годинами. Скільком людям на форумі буде цікава така розмова? Думаю не дуже багатьом))

Gra-ach писал(а):

Скорее это результат того, что я делаю помимо мыслей о форуме, Винг Чунь и т.д.

Дякую, дуже хороше формулювання.   

[Gra-ach]

Т.е. вопрос состоит в том, что вы не знаете о чем писать, насколько я поняла. Вернее даже не столько не знаете о чем, сколько то, что вам очень интересно может быть (по вашему мнению) не очень интересным остальным. Во-первых, никогда нельзя решать за других. У нас есть красивая девушка-бандуристка и я подозреваю она в курсе что такое

механізму перемикання тональностей на бандурах чернігівського типу

. Кто знает, к чему вы придете в результате этого разговора... Во-вторых, вы уже некоторое время занимаетесь Винг Чунь, правильно? Возможно у вас возникли какие-то вопросы конкретно по поводу тренировок, упражнений... Есть на форуме целый раздел, посвященный именно этому искусству, т.е. тому, что нас всех здесь в той или иной мере объединяет. Кто ищет, тот всегда найдет   

[Яся Мельник]

Та навіть в тому,щоб розповісти людям щось нове,не об'єднуюче,те,від чого вони були далекі - вже є користь і зацікавлення,як для Вас,так і для інших А ще - на форумі є ще багато музикантів або інших людей своєї справи,які багато в чому знайдуть паралелі і з історією Вашого профілю.   

[Sollya]

[quote="Ivan Tkalenko"]
Хто ще має подібну ситуацію - зголошуйтесь.[/quote]

Я бы не сказала, что мне сложно тут писать в том смысле, что и Вам, но очень хорошо понимаю о чем Вы говорите.

Хотела сказать другое по теме. Мне кажется, что форум, а с ним и общение, не может быть обязательством. Это как любить мандарины, но когда заставляют съесть ящик, то уже как-то не очень.
Если действительно идет от души, от интереса - то всегда получается естественно и качественно. Форум хорошо бы объяснить идей всеобщей дружбы участников, сплоченности, взаимодействием всех тех, кто занимается винг чунь или как-то по иному причастен к Академии, и тогда это своим путем шло бы к прогрессу личному и общему. Но когда изначально в основу заложено обязательно (хоть и с ссылкой на дисциплину, ответственность, самоконтроль), то разве общение на форуме может быть естественным, душевным и основательным?

п.с. если где-то есть тема "почему важен форум" (или какая-то такая), то я ее еще не видела и сейчас найду.   

[Артем Лысенко]

Sollya писал(а):

...Мне кажется, что форум, а с ним и общение, не может быть обязательством...

Это Вам только кажеться
Дело в том,ч то форум - неотъемлимая часть обучения и самой Академии. И она действительно несет в себе элемент дисциплины и самоконтроля, ведь Вам приходиться систематически выполнять те действия, которые Вы раньше не делали (писать на форуме выводы, как минимум). А это один из элементов личностного роста, так как новых результатов можно добится лишь выполняя новые действия.
Участие в жизни форума - это правило Академии. как гвоорят, "в чужой монастырь, со своими паравилами..."   

[Артем Лысенко]

Ivan Tkalenko писал(а):

...Висновок. Заняття у Академії є колективним видом діяльності, тому необхідно шукати точки дотику з думками людей з інших сфер...

Все верно, именно посредством общения на форуме это прекрасно реализуется.

Иван, каждый из участников форума может себя приурочить к узкой специализации. И у всех этих людей есть нечто общее - традиционный винг чунь. Колличество и разнообразие тем, только подтверждает то, что их будет еще больше. А Вы со своей стороны к каждой из них можете добавить свой взгляд и свои выводы   

[Haveunique]

Иван, благодарю вас за тему. Очень здорово, что вы есть у нас на форуме - человек, который всю свою жизнь посвящает любимому делу и этим живет! Уже одно это замечательный пример, и я уверена, у вас есть много опыта и историй, которыми при желании вы можете делиться. Я вас понимаю о музыкальных темах, я пианистка, конечно, со всеми о фортепианной технике я не говорю, и совсем не это главное Расскажите нам, пожалуйста, как вы стали музыкантом, были ли сложные решения, как вы преодолели трудности, как вы дисциплинировали себя, чтобы каждый день посвящать себя музыке.... очень интересно Благодарю вас!   

[Sollya]

[quote="Кот"]Это Вам только кажеться
Дело в том,ч то форум - неотъемлимая часть обучения и самой Академии. И она действительно несет в себе элемент дисциплины и самоконтроля, ведь Вам приходиться систематически выполнять те действия, которые Вы раньше не делали (писать на форуме выводы, как минимум). А это один из элементов личностного роста, так как новых результатов можно добится лишь выполняя новые действия.
Участие в жизни форума - это правило Академии. как гвоорят, "в чужой монастырь, со своими паравилами..."[/quote]

Безусловно! Мои слова были лишь к размышлению   

[Ivan Tkalenko]

Gra-ach писал(а):

Кто ищет, тот всегда найдет

Так, дякую згоден на 100%

Стосовно дуже красивої дівчини-бандуристки, дуже радий буду познайомитись. Взагалі про красу дівчат-бандуристок я досить добре в матеріалі, (підтвердженням моєї фаховості у цій галузі є моя дружина-бандуристка))   

[Ivan Tkalenko]

Sollya писал(а):

Но когда изначально в основу заложено обязательно (хоть и с ссылкой на дисциплину, ответственность, самоконтроль), то разве общение на форуме может быть естественным, душевным и основательным?

Мене також одвідують часом такі думки. Але я усвідомлюю, що будь-яка серйозна і сильна структура завжди базується на традиціях. Тут важливо не думати, а робити те, що вже добре працює протягом тривалого часу.

Це добре працює напр. у релігіях. Тисячі людей щодня проказують і втілюють у своєму житті слова "не побажай осла ближнього свого, ні вола його", не бачивши ніколи у житті наживо ні осла ні вола. Але вони вірять у це і воно добре функціонує у їхньому житті.

Тому як казала одна із засновниць Традиційного Вінг Чунь, буддистська монахиня Нг Муі : "不超過三十元不等少,以確保學生有打印", що у перекладі означає: "не менше тридцяти повідомлень у місяць на форумі повинен надрукувати студент"   

[Ivan Tkalenko]

Haveunique писал(а):

Расскажите нам, пожалуйста, как вы стали музыкантом, были ли сложные решения, как вы преодолели трудности, как вы дисциплинировали себя...

Спасибі за інтерес до моєї скромної діяльності. Я вважаю, що мені дуже пощастило у житті:

1. Років у 6-7 я почув The Beatles і вже знав, що стану музикантом. Не знав на якому гратиму інструменті, яку гратиму музику, просто було стійке відчуття свого шляху. Це велике благо. Я періодично стикаюся з людьми які багато років старанно шукають себе і не завжди знаходять. Мені дуже поталанило - завжди знав, що буду музикантом.
2. Мої вчителі - найкращі фахівці у своїх галузях. Мені випала велика честь вчитися у визначних майстрів. Наприклад уроки гармонії я відвідував у Віталія Дмитровича Кирейка - композитора світового рівня. Своїм учителем з бандури я називаю Романа Гриньківа - найкращого бандуриста сучасності.

Основним моїм месседжем у цьому абзаці є подяка Господові (Всесвіту, Абсолютному Розуму, тощо...)   

[Ivan Tkalenko]

Haveunique писал(а):

были ли сложные решения, как вы преодолели трудности, как вы дисциплинировали себя...

Найскладніший вибір - той, який робиться щодня. Займатись на інструменті чи тупити у Фейзбуці. Робити аранжування чи читати новини з Краматорська. Буває по-різному - не завжди вдається себе налаштувати на конструктивну роботу.

Трохи допомагає те, що я завжди роблю одночасно кілька творчих проектів і якщо немає натхнення займатись на бандурі, то сідаю робити аранжування, або придумую якусь музику (це три різні види діяльності).

Також мені дуже поталанило працювати і вчитись у різних жанрах. Я вже майже двадцять років працюю у Національній заслуженій капелі бандуристів України. А також з 2000-го року граю і дружу з одним із батьків українського року, прекрасним Тарасом Петриненком.

Дисципліна є одним із головних факторів чому і капела бандуристів і Тарас Петриненко так довго займаються своєю діяльністю. Тому у мене не було вибору. Треба було просто підлаштувати свої звички під традиції цих колективів.   

[Zushpre]

Найскладніший вибір - той, який робиться щодня. Займатись на інструменті чи тупити у Фейзбуці. Робити аранжування чи читати новини з Краматорська. Буває по-різному - не завжди вдається себе налаштувати на конструктивну роботу.

Золоті слова!