[Denis]

Папа и Мэверик.
РЕСПЕКТ и БОЛЬШОЕ ЧЕЛОВЕЧЕСКОЕ УВАЖЕНИЕ.

так действительно может не всякий.   

[Sergey]

Вы молодцы, преодолели себя - великое достижение.
Уважаю Вас и ваши примеры пробуждают к действию   

[Валентина Слободянюк]

К Папе и Меверику уже присоединился Кобзарь!! Саня ты молодчина!! подай весть, ты там как?! еще несколько парней убежали в ночь. так что ждем пополнения познакомившихся с собой!)   

[Oleks]

Санька - Ти мій герой...

Важко описати весь каламбур почуттів, що охопили мене коли почув, що ти зробив ЦЕ. Саньок дуже прошу в Тебе вибачення, але чомусь перші почуття, що в мене виникли - це було, щось більше схоже: "що він цим хотів довести?", "всі так можуть!"... Але це були думки людини, яка вміє балакати, а як до діла, то "так це ж легко" - і все на цьому...
Коли ж я добрався до себе, то так і не зміг пояснити чому я залишив не закінченою справу про 30 км... Чому повторюючи всім, що це ж так легко, я не зміг це показати на ділі.
Саньок прошу в тебе пробачення за це... Те що Ти людина з величезним серцем я зрозумів ще до свого бігу... Ти точно зможеш все.

Я не хотів їхати на тренування, не виконавши обіцянки даної собі - пробігти 30 км. Добігти, дійти, доповзти, але я дуже цього хотів. О 14 годині я був готовий бігти, але зламалися навушники, і плеєр був у знайомого. Поки все забрав та спаяв, то вже було опів на 5-ту. Ще хвилин 30 виглядав на стадіон, одягався зручно і тепло, прораховував скільки кіл буду бігти (нарахував 150 кіл), контроль часу після кожних 35 кіл... Краще б я цього не робив... Так склалося, що на цьому стадіоні я ніколи не біг більше 32 кіл - це був ніби бар'єр для мене. І коли я уявив, що треба пробігти таких чотири дистанції мене охопив жах... Відразу ж сказав собі, що треба просто бігти і все... Включив музику і побіг.
Перші два кола довелося пройти - бродячі собаки не давали бігти. Далі побіг - десь до 7-го кола зігрілися руки. Постійно в голові повторювалася фраза Сіфу "Качество нашей жизни определяется качеством наших мыслей". Не дуже розумію, чому саме ця, але я її повторював постійно про себе, і бігти було легко. З 15-го кола почалася хандра, яку вдавалося зупиняти постійно почторюючи, що нічого не болить, а ще дуже допомогало, що я собі повторював, або сьогодні або ніколи. На 35-му колі вирішив контроль часу по 50-му колу, втоми не відчувалося. Далі пригадую 44-те коло, бігти легко, втоми нема, але ліве коліно трохи дало про себе знати, а ще постійно пронизливий вітер, але я собі сказав, що поки бігтиму не захворію, тіло ж зайняте, в нього нема часу... Але аргумент з вітром був у мого лінивого супутника до самого кінця... Відчувалась важкість, легені не вдихав на повну. На 50-му колі перевірив час... І з'явилася якась нереальна радість, коли побачив, що біг всього лише 1год 10хв. З'явилися додаткові сили... Через три кола відчув, що вже обидва коліна ниють, почали підключатися розрахунки, що ще бігти до чорта... Сказав собі, що пройдуся коло після 75-го... На 70-му вже було дійсно важко... Фізично я відчував, що втома не значна, але психологічно всі фактори складалися і постійно мусолилися в голові. До 75-го ледь дотягнув.. Хотів пройтися коло, але вітер настільки холодний, я злякався щоб не простудитися і вирішив просто дуже тихо, але все ж бігти... Після 80-го всі думки про того мене, що біжить кудись поділися, я наче в трансі. Далі я думав про те як нарешті наважуся поїхати в Львів та познайомитися з Марійкою, як я навчуся грати на гітарі і танцювати... Цей діалого всередині мене взагалі вивів кудись далеко, ноги ніби самі пересувалися, вони були важкі, але пересувалися. На 121 колі до мене дійшло, що цукор впав, причому серйозно... Думки надзвичайно ясні, руки трусилися... Я відразу ж з'їв цукор, що взяв з собою... Далі мене кинуло в піт, ще кілька кіл я боровся з ефектом поновлення глюкози і слабкістю, що приходить після цього... Коли все минулося, точніше просто пригадую вже 145 коло... Залишався кілометр... Я дуже чітко пам'ятаю, що тіло просто мене несло, по стадіону був лід, і коли ноги вже почали заплітатися, то дивом вдалося не впасти жодного разу... Музики не чув кола з 70-го... Коли добіг просто хотів заплакати...
Ледь дочалапав до хати. Вже вдома побачив що спортивна куртка була повнісю мокра ззовні так само як і всередині... Але я вже в теплі і повністю здоровий... Стан можу описати, наче в тумані... П'я чай.. "SIFU SAYS RELAX"...
Саньок, дякую Тобі...   

[maverick]

Молодец, Саня! Я тебя поздравляю, теперь ты знаешь как это! Отдыхай, советую сразу намазать суставы на ногах противовоспалительной мазью!!!   

[SIFU]

Саня поздравляю тебя благодарю за искренность и желаю счастья в постижении.все преододлевшие свою первую тридцатку имеют право при желании перейти в старшую группу.отдельно обьявляю благодарность Сане Голяку это благодаря ему баня не будет расформирована.и всем прочесть про великий поход Ганди.это работает   

[Александр]

Шурик )))))) надо отдохнуть ))) знакомство с собой было не легким .Ты смог Саня, ты смог......
Спасибо ТЕБЕ...   

[SIFU]

Всем ребятам рекомендую тренинг ицхака пентусевича-путь бабочки   

[Oleks]

дякую...   

[Sometimes]

Ребята, всех искренне благодарю за вдохновение сразится с самой собой. Конечно, я прекрасно понимаю, что мои 15 с вашими 30 не идут в сравнение, но я старалась сдержать свое слово пробежать хотя бы 10 и таки это сделала. и НЕ ДУМАЮ ОСТАНАВЛИВАТЬСЯ НА ДОСТИГНУТОМ. Даже не представляю, как вам удалось покрыть все 30, вы - просто герои!!!!!   

[Валентина Слободянюк]

Диана, ты моя героиня!!) не уверена, что смогла бы так.
Саня Кобзарь, ты настоящий казак!)   

[Sometimes]

Валь, большое спасибо! А я уверена, что ты способна гораздо на большее. Да и все наши девченки тоже.   

[Александр]

Диана поздравляю ты молодец ето невероятно и неожиданно ого и ты решилась! ))) спасибо тебе ..класс ,ура ,молодец !!!   

[Паша]

Осталась последняя часть забега, скорее вышел марш-бросок .... напишу и спать

На дистанцию вышел с таким чувством что доберусь до конца по-любому и сомнений у меня в этом не было ни капельки. Прочитав отчеты Сани и Мэверика, я обдумал что я буду отвечать сам себе если вдруг придут в голову такие мысли и настраивал себя на то что их вовсе не должно быть.

Началось все отлично, темп был выбран как по мне выше среднего. Первые 10км прошли нормально, в какой-то момент начал болеть правый бок под ребрами, но я сказал себе - это жалость к себе и надо продолжать, немного пробегу и поборю, и вправду боль ушла и больше не возвращалась.

Следующая десятка оказалась для меня самой сложной, во первых я сбился со счета и по моим расчетам выходило на 5 кругов меньше чем у Богдана и Жени, но я решил что буду бежать по своим расчетам, ну если провтыкал, то надо заплатить, под конец пришли пару раз мысли, а может .... но нет, зачем тогда все. Тут меня одолела усталасть, но пути назад нет, я то переходил на шаг, то бежал, причем говорил себе сейчас ты бежишь 4круга без шага иначе как ты будешь себя уважать, и это помогало.
По ходу объявлял ребятам новости о возможности перехода в группу СиФу, а Жене сказал что еще одну новость скажу ему на 60-м круге (из 75), про баню, его это подбодрило. Также хочу поблагодарить всех кто нас поддерживал: СиФу, Саню, Валю, Лёшу, Кобзаря и Диану которые тоже пробежали.

Чем ближе было число 75 тем легче становилось бежать, я думал о том как я буду своему сыну об этом рассказывать, как на вручении какой-нибудь премии (типа Нобелевской) я расскажу о СиФу, Академии, забеге, проекте23, еще думал о том что завтра утром я буду есть гречку, какая она вкусная будет, а вечерком съем апельсинку. Думал о том что если бежать по направлению вращения земли, то дистанцию можно пробежать быстрее, стал прикидывать куда же она крутится, но потом бросил как бесперспективное. Еще думал о том что СиФу затеял с нами проект23, Саня пробежал, как бы ничего сверхъестественного, а люди прониклись вот мы теперь бежим, и кто знает что из этого получится ... Еще думал что когда обычные люди совершают ПОСТУПКИ, то они не проходят бесследно.

Слушал музыку попсу 80-х, Наутилус, а затем на последних кружках включил Петра Ильича Чайковского, и это было правильно, мне очень понравилось, бежал я медленно, т.к. болела спина (старые травмы).

Постоянно расслаблялся, дышал, ждал открытие второго дыхания (недождался), пытался поймать ритм, получалось но не надолго, хот прикольно, пару раз зрение рассеивалось было такое чувство что бежать очень легко, но опять же ненадолго, думаю из-за напряженности.

Под конец нас еще охранник стал вежливо выгонять, пришлось с ним разговаривать, но недолго, предложили вознаграждение и дело продолжилось.

Последние пять кругов (штрафные - сам себе прописал) бежал один, сам себе рассказывал, что-то типа: вот этот круг и еще останется 4, а значит еще тот и уже 3 ...

На последнем, увидел в небе с созвездие, в очередной раз вспомнил о Бабушке, подумал что она мной гордится, и звезды как-то интересно сошлись

Еще подумал что все-таки каждый должен заниматься своим делом. Бег - это хорошо, но я бегу потому что надо: решил бежать - беги, в общем удовольствия не получаю от этого.

Спасибо Сане, СиФу и всем кто небезразличен.   

[SIFU]

Паша я рад за тебя мне очень понравилось о чем ты думал 23продолжается